Юнг зазначав, що не можна пояснювати причини втрати контакту з реальністю (при шизофренії та інших розладах психіки) виключно сексуальним витісненням чи заміщенням. Лібідо, яке Фрейд трактував виключно як сексуальну енергію, Юнг інтерпретував як психічну енергію..
Юнг не згоден був з тим, що сексуальність займає центральне місце у формуванні неврозів і більшого значення надавав колективному несвідомому з його первісними патернами людської поведінки – архетипами. Фрейд звинувачував Юнга у містицизмі та у зайвій суб'єктивізації психіки.
Юнгіанський аналіз – це форма глибинної психології, вперше започаткована швейцарським психіатром Карлом Юнгом на початку 20-го століття. Багатьох приваблює підхід Юнга через його акцент на глибоке психологічне зростання, а не просте полегшення симптомів, а також через його повагу до духовності та творчого процесу.