Загальна здатність до пізнання та вирішення труднощів, яка поєднує всі пізнавальні здібності людини: відчуття, сприйняття, пам'ять, уявлення, мислення, уяву. Поняття інтелекту запровадив англійський вчений Ф. Гальтон наприкінці 19 століття.
Відколи вчені почали вивчати інтелект (кінець 1800-х рр..), сформувалося кілька визначень цього поняття: високі показники розумових здібностей (вирішення проблем, прийняття рішень, абстрактне мислення, ментальне уявлення);
Загальний інтелект Британський психолог Чарльз Спірмен запропонував двофакторну теорію інтелекту, за якою у структурі інтелекту можна назвати два чинника: g-фактор, тобто загальну, чи генеральну, здатність, і s-фактор, чи специфічний для конкретної розумової діяльності.
Розвиток інтелекту в людини виділило його з тварин і стало початком розвитку суспільства, та був і людської цивілізації. Інтелект як здатність зазвичай реалізується за допомогою інших здібностей.