Психомоторне збудження — це патологічний стан, що характеризується руховим занепокоєнням різного ступеня вираженості (від метушливості до руйнівних дій), що часто супроводжується мовним збудженням (Багатомовність, вигуки фраз, слів, окремих звуків).
Препарати вибору для лікування психомоторного збудження – седативні нейролептики, у тому числі у вигляді комбінації з дифенгідраміном (Дімедрол) або прометазином (Діпразін, Піпольфен), або транквілізатори.
Синдром гіперзбудливості – це функціональний розлад, для якого характерна поява соматовегетативних порушень та підвищеної нервової збудливості. Перші ознаки хвороби виявляються у новонароджених та дітей 1-2 роки життя.
Психомоторне збудження – Руховий занепокоєння різного ступеня вираженості від метушливості до руйнівних дій (агресія та аутоагресія), що часто супроводжується мовним збудженням (Багатомовність, вигуки фраз, слів, окремих звуків).