Розумова відсталість — стан затриманого чи неповного розвитку психіки, що у першу чергу характеризується порушенням здібностей, які у період дозрівання і забезпечують загальний рівень інтелекту, тобто когнітивних, мовних, моторних і спеціальних здібностей.
Клінічні ознаки розумової відсталості:
- психічний недорозвинення різного ступеня виразності;
- недорозвинення як інтелектуальної діяльності та особистості хворого, а й психіки загалом;
- ознаки недорозвинення як мислення, а й сприйняття, пам'яті, уваги, емоційно-вольової сфери та інших.;
Розумно відсталі діти зазвичай користуються мимовільним запам'ятовуванням, тобто запам'ятовують яскраве, незвичайне те, що їх приваблює. Довільне запам'ятовування формується вони значно пізніше — наприкінці дошкільного, на початку шкільного періоду життя. Наголошується на слабкості розвитку вольових процесів.
Легкий ступінь розумової відсталості (дебільність). Розлад, як правило, виникає через затримку розвитку або внутрішньоутробного ураження головного мозку. Особи з легкою розумовою відсталістю мають коефіцієнт інтелекту IQ від 50 до 70. Їхній рівень читання, письма та математичних навичок обмежений 3-6 класом.