Відповідно до культурно-історичного підходу, характерною особливістю свідомості є те, що проміжною ланкою між об'єктивною реальністю і свідомістю є елементи суспільно-історичної практики, що дозволяють будувати об'єктивні (загальні) уявлення про світ.
Свідомість стан психічного життя організму, що виражається в суб'єктивному переживанні подій зовнішнього світу і тіла організму, а також у звіті про ці події та реакції на ці події у відповідь. Свідомість може розумітися у ширшому чи вужчому сенсі.
Свідомість — це найвища, властива лише людям і пов'язана з промовою функція мозку, яка полягає в розумному регулюванні та самоконтролюванні поведінки людини, у цілеспрямованому та узагальненому відображенні дійсності, у попередньому уявному побудові дій та передбаченні їх результатів.
У сучасній філософії у структурі індивідуального свідомості прийнято виділяти чотири основні компонента:
- тілесно-перцептивний (відчуття, сприйняття, уявлення);
- чуттєво-емоційний (емоції, афекти, почуття, інстинкти);
- логіко-понятійний (поняття, логічні висновки);