Криза – це, перш за все порушення внутрішньої рівноваги (психічної, душевної, емоційної) або гомеостазу людини, що виникло внаслідок середовищних впливів. Будь-яка криза є поворотним пунктом у розвитку особистості.
Психологічна криза – це загальна назва для стану, в якому людина опиняється під впливом внутрішніх чи зовнішніх факторів. Як правило, це момент, який потребує якісних змін та адаптації до нових обставин, кризи ділять наше життя на «до» та «після».
За силою виразності параметрів кризового стану та характеру його перебігу можна виділити три рівні: рутинний, значний та гострий. Рутинна криза людина здатна подолати самостійно. Гостра криза потребує специфічної (психотерапевтичної) допомоги. Виділяють також внутрішні та зовнішні кризи.
κρίσις – рішення; поворотний пункт) – переворот, пора перехідного стану, перелом, стан, при якому існуючі засоби досягнення цілей стають неадекватними, внаслідок чого виникають непередбачувані ситуації. Криза виявляє приховані конфлікти та диспропорції. Яскравий приклад кризи – Революція.