ПРИЧИНА, -и, ж. 1. Явище, обставина, що безпосередньо породжує, що зумовлює інше явище – слідство.
Причина (лат. causa) те, без чого не було б слідства. Взаємозв'язок між причиною та наслідком називають причинно-наслідковим зв'язком.
Причина (лат. causa) зазвичай мислиться як явище, дія якого виробляє, визначає чи викликає інше явище; останнє називають наслідком. Аристотель розвинув вчення про чотири причини як чотири основні способи пояснення сутності, які при цьому виступають і як основні засади існування.
Значення слова може бути ситуації як можливої, ймовірної. Вживається як вступне словосполучення, висловлюючи невпевненість чи ймовірність; можливо, мабуть. Використовується як вступне словосполучення, пом'якшуючи категоричність питання чи спонукання.