Синапс – спеціалізований контакт між нервовими клітинами (або нервовими та іншими збудливими клітинами), що забезпечує передачу збудження із збереженням його інформаційної значущості. За допомогою синапсів нервові клітини поєднуються в нервові мережі, які здійснюють обробку інформації.
Си́напс (грец. σύναψις, від συνάπτειν — з'єднання, зв'язок) — місце контакту між двома нейронами або між нейроном і ефекторною клітиною, що отримує сигнал. Служить для передачі нервового імпульсу між двома клітинами, причому в ході синаптичної передачі амплітуда та частота сигналу можуть регулюватися.
Усе синапси характеризуються рядом загальних властивостей:
- одностороннє проведення збудження;
- сповільнене (затримка) проведення збудження (в електричних синапсах затримка коротше);
- низька збудливість та лабільність;
- здатність до сумації збуджень;
- схильність до втоми.
Синапс – це місце контакту між двома нейронами або між нейроном та клітиною робочого органу. Головними елементами синапсу є мембрани двох клітин (пресинаптична та постсинаптична мембрани) та простір між ними (синаптична щілина).