Дакноманія (від ін. -грец. δάκνω – кусати, μανία – потяг, пристрасть, божевілля) – схильність кусати оточуючих і самого себе. Згодом, у зв'язку з імперативними (вербальними) галюцинаціями, і навіть із синдромом Кандинского-Клерамбо, може перетворитися на схильність імпульсивного, і навіть насильницького характеру.
Наукові дослідження цього феномену почалися відносно недавно і поки що нечисленні. Основна гіпотеза у тому, що ми, кусаючись, беремо під контроль кохання, що зашкалює в моменті. Іншими словами, включаються механізми регуляції емоцій, їх врівноваження, щоби почуття нас не затопили.
Бажання вкусити кохану чи близьку людину є проявом інфантильного потягу. Подібно до того, як маленька дитина досліджує світ через свій рот, засовуючи в нього все, що бачить, закохані намагаються «поглинути» свого партнера, щоб злитися з ним. У цій тенденції немає нічого неприродного.
Взагалі дівчата таким чином виявляють свою зацікавленість, свої почуття. Покусування – це теж фізичний контакт, нехай не такий відвертий, як обійми чи поцілунки. Ось начебто вкусила – і здивувала хлопця. Ще раз вкусила – і він вже пристрасно цілує вас (ну чи тікає куди очі дивляться).