СПІНА, -и, вин. спину, мн. спини, ж. Задня (у тварин верхня) частина тулуба від шиї до крижів.
за спиною Стійке поєднання (фразеологізм). Використовується як прийменник або прислівник.
Чи є перевірочне слово у спина? Написання літер дома ненаголошених гласних в корінні встановлюється формами проверяемого слова чи однокорінними словами чи його формами, у яких гласный перебуває під наголосом1. У слові «спина»2 ненаголошена голосна і перевіряється формою цього ж слова «спини».