психічний недорозвинення різного ступеня виразності; недорозвинення як інтелектуальної діяльності та особистості хворого, а й психіки загалом; ознаки недорозвинення як мислення, а й сприйняття, пам'яті, уваги, емоційно-вольової сфери та інших.; недостатня здатність до узагальнення та абстракції.
Розумова відсталість в основному проявляється у порушенні інтелекту і, як наслідок, у відсутності чи погіршенні функціонування в соціумі. Чим легша форма розумової відсталості, тим менш порушені когнітивні функції дитини і тим більше вона самостійна і може адекватніше спілкуватися з іншими людьми.
Легкий ступінь розумової відсталості (дебільність). Розлад, як правило, виникає через затримку розвитку або внутрішньоутробного ураження головного мозку. Особи з легкою розумовою відсталістю мають коефіцієнт інтелекту IQ від 50 до 70. Їхній рівень читання, письма та математичних навичок обмежений 3-6 класом.
Розумову відсталість чи олігофренію визначають як порушення психічного розвитку на різних сферах: інтелектуальної, пізнавальної, емоційної, що призводить до соціальної дезадаптації. Патологія проявляється у віці до 3 років, коли дитина зупиняється у розвитку, у неї виникає недоумство.