Обидві дисципліни базуються на теорії та методиці фізичної культури, проте ЛФК більше оперує медичними поняттями, такими як «лікування», «фізична реабілітація», «виведення в ремісію», тоді як АФК спортивними та педагогічними – «соціальна реабілітація», «компенсація втрачених функцій», «самореалізація».
Одним із основних методів реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров'я є адаптивна фізична культура. На відміну від ЛФК, як методу лікування, АФК – це швидше засіб реабілітації та соціалізації, що має на увазі фізичне виховання, фізичну культуру, а також адаптивний спорт.
Зі спортивно-прикладних вправ у лікувальній фізичній культурі найчастіше використовують ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння, вправи в рівновазі, підніманні та перенесенні ваг, дозовані веслування, ходьбу на лижах, катання на ковзанах, лікувальне плавання, їзду.
Лікувальна фізкультура (ЛФК) – це метод впливу на людський організм за допомогою фізичних вправ у лікувальних, профілактичних та реабілітаційних цілях.